• Фотолітопис

Святий апостол першомученик і архідиякон Стефан

П'ятницький храм на Підзамче
Ікона з іконостасу П'ятницького храму на Підзамче
Кожного року – 9 січня, у третій день святкувань Різдва Христового, Православна Церква молитовно вшановує пам`ять святого апостола першомученика і архідиякона Стефана.

Відомості про життя, діяльність та мученицьку смерть святого Стефана ми знаходимо в Святому Письмі, зокрема, в книзі Діянь Святих Апостолів. Святий апостол і євангелист Лука пише, що зі зростанням християнської громади в Єрусалимі зросла потреба в більшому служінні апостолами їхнім послідовникам. Для них вже стало фізично неможливо опікуватися всіма в різних духовних і життєвих потребах. Тоді апостоли скликали своїх учеників і просили їх вибрати з-поміж них сім побожних мужів, повних Духа Святого і мудрості, щоб вони могли допомагати в місійній праці святим апостолам. Такі мужі були вибрані, і апостоли, як зауважує євангеліст Лука, помолившись над ними, поклали на них руки. Таким чином був встановлений апостолами перший священичий ступінь – дияконство, який зберігається в Христовій Церкві і досі.

Серед обраних дияконів особливою побожністю, ревністю в служінні Богові, мудрістю відзначався молодий Стефан. Через це його призначили архідияконом, тобто провідником серед дияконів. Він мав величезний дар проповідника і повчав з такою силою та вірою, що навіть вороги не мали відваги перечити йому і не могли зрівнятися з ним у премудрості. Це привело до того, що вони намовили декого з юдеїв засвідчити, що Святий Стефан говорив образливі слова проти Мойсея і самого Бога. За це Архідиякона було ув’язнено. Він постав перед радою старійшин. На свій захист Святий Стефан виголосив велику промову, де засудив юдеїв, що вони не дотримали закону Мойсея і вбили Месію. Своїми словами Архідиякон викликав у них ще більшу лють . Вони засудили його до смерті через каменування.

Святий архідиякон Стефан загинув мученицькою смертю, маючи всього тридцять років. Це відбулося в 34 або 35 році після народження Христа. Як свідчить св. Єронім, що після каменування мучителі залишили його тіло на здобич диким звірам. Аж на наступну ніч Гамалиїл, відомий вчитель юдейського закону, який захищав апостолів у Синедріоні (Дії.5,34-39 ), а пізніше сам із сином Авивом увірував в Христа і проповідував про Нього, послав людей, щоб вони таємно взяли тіло святого Стефана і перенесли його в село Кафоргамалу, недалеко від Єрусалиму. Там Гамалиїл поховав тіло першомученика.

У 415 році мощі святого Стефана віднайшли і перевезли до Єрусалиму, перепоховавши в храмі на Сіоні. Згодом дружина візантійського імператора Феодосія Євдокія, відвідуючи Єрусалим, побудувала величавий храм на честь святого Стефана. Він був зведений на тому місці, де Архідиякон зазнав мученицької смерті.

День пам’яті святого Стефана вшановували уже у IV столітті. З цього часу дійшли до нас проповіді в честь святого Стефана, які склали такі святителі як Григорій Богослов, Григорій Ниський, Іоан Золотоустий та Августин. Проте спочатку Церква постановила вшановувати Архідиякона на другий день після Різдва Христового. Та коли у Східній Церкві з`явився звичай, за яким наступного дня після Різдва Христового почали святкувати Собор Пресвятої Богородиці, то день пам`яті святого Стефана перенесли на третій день різдвяних свят.

ієрей Віталій Федюк