• Фотолітопис

25 грудня - Святителя Спиридона, єпископа Тримифунтського, чудотворця

П'ятницький храм на Підзамче
Ікона святителя Спиридона Тримифунтського з частичкою взуття з мощей святого. П'ятницький храм м. Львова.
П'ятницький храм на Підзамче
П'ятницький храм на Підзамче
Ікона святителя Спиридона Тримифунтського з частичкою взуття з мощей святого. Свято-Миколаївський княжий храм м. Львова.П'ятницький храм на Підзамче
Ікона святителя Спиридона Тримифунтського з частичкою взуття з мощей святого. Свято-Миколаївський княжий храм м. Львова.
П'ятницький храм на Підзамче
Пам'ятна ікона для паломника з частичкою плащаниці, освяченої на мощах святого. Приватна колекція.П'ятницький храм на Підзамче
Пам'ятна ікона для паломника з частичкою плащаниці, освяченої на мощах святого. Приватна колекція.
Святитель Спиридон народився на острові Крит у сім`ї простого селянина. З дитинства був добрим, простодушним та смиренним. З ранніх літ він пас овець, а у зрілому віці одружився і мав кілька дітей. Перебуваючи у шлюбі святитель вів чисте та богоугодне життя, старався наслідувати старозавітніх патріархів: Давида - у смиренні, Якова - у сердечній простоті, Авраама - у любові до подорожуючих. Через деякий час дружина його померла і він ще з більшим запалом віддався справам благочестя витрачаючи весь свій достаток на подорожуючих та бідних. Будучи мирянином він так угодив Богові, що удостоївся від Нього дару чудотворіння: зціляв невиліковні хвороби та одним лише словом виганяв бісів.

За смиренномудрість та християнську простоту Спиридон був поставлений єпископом м. Тримифунта в часи царювання імператора Костянтина Великого та сина його Констанція.

Господь нагородив святителя Спиридона за його добродітельне життя даром прозорливості та чудотворства.

Під час голоду на о. Кіпрі був багач, який продавав хліб немилосердно дорого. Один бідняк прийшов до нього просячи милостині - трохи хліба, щоб не померти йому та його сім`ї з голоду, але багач зухвало йому відмовив. Тоді бідняк прийшов зі слізьми до святителя Спиридона і зі його молитвами Господь покарав багача - розмив його житниці, так що зерно потекло з них у хати бідних. Бачачи кару Божу багач почав сам просити взяти у нього стільки хліба, скільки хто бажає.

Один хлібороб просив у того ж немилосердного багача трохи жита, обіцяючи віддати з лихвою після жнив. Але той, не навчений до кінця попередньою карою, відмовив хліборобові, просячи взамін золото у заставу. Зі скорботою прийшов селянин до святителя, який заспокоїв його та сказав йти додому. Не маючи в себе золота, святитель взяв змію, молитвою перетворив її на золото, приніс його бідному хліборобові і дав з умовою, що той житом викупить після жнив заставу та поверне святителеві. Коли після жнив хлібороб викупив у багача золото та приніс його святителеві, то святитель вже у його присутності перетворив молитвою золото назад у змію, яка швидко втекла у свою нору.

Один добрий чоловік, товариш святителя, через заздрість злих людей був обмовлений перед суддею, ув`язнений та засуджений до смертної кари. Дізнавшись про це, святий Спиридон вирушив до судді, проте шлях його пролягав через потік, який на той час став повноводним і непрохідним. За молитвами святителя, як колись Йордан перед Ісусом Навином (Нав. 3, 14-17), потік зупинив свої води і не лише святий Спиридон, але й усі, хто йшов з ним, змогли перейти по сухому на той бік. Свідки цього поспішили до судді та повідомили про наближення святого. Почувши їхню розповідь суддя зрозумів, що той ув`язнений чоловік невинуватий і негайно звільнив його.

Одного диякона, який дуже гордився та пишався своїм голосом, святитель зробив німим допоки той щиросердно не покаявся; іншим разом, під час вечірньої служби у храмі не було нікого з вірян і ангели співслужили святому, співаючи так, що прикликали велику кількість народу до храму; ще іншого разу святитель дуже переймався під час служби, що закінчився єлей для лампади і вогонь почав гаснути, але Господь, бачачи хвилювання святого та ревне бажання продовжити богослужіння, переповнив лампаду так, що вівтарники підставляли під неї посудини, які наповнювалися єлеєм.

Відомо кілька випадків воскресіння з мертвих за молитвами святителя. У однієї жінки помер син і коли за молитвами святого Спиридона він воскрес, то сама жінка від радості та несподіванки померла. Тоді їй святий промовив: "Встань!", - і вона встала, неначе пробудилася від сну.

Будучи угодником Божим святитель Спиридон був також ревним захисником віри православної. Він був учасником Першого Вселенського Собору, на якому простою промовою та чудодійною силою свого безхитрісного слова спростував докази лжемудрих захисників аріанства та навернув одного майстерного філософа Євлогія у православну християнську віру. Під час своєї промови, доводячи правдивість вчення про Пресвяту Тройцю, святитель взяв у руки глиняний черепок та сказав: "Людський розум не в силах осягнути це і не здатний це зрозуміти, бо Божественне безкінечне. Як неможливо вмістити ширину океанів у маленьку вазу, так і людському розумові неможливо вмістити безконечність Божества... Подивіться на цей предмет. Хоч ми і не можемо порівнювати Нестворене Надматеріальне Єство зі створеним і тлінним... я хочу довести вам Істину через цю черепицю, також складену з трьох стихій, але єдину у своїй речовині і природі". Після цих слів святитель осінив себе хресним знаменням і промовив, тримаючи черепицю в лівій: "В ім`я Отця!". В цю мить, до подиву усіх присутніх, зі шматка глини вирвався вогонь, яким його обпалювали. Святий продовжував: "І Сина!", і на очах учасників Собору з куска глини витекла вода, з якою її змішували. "І Святого Духа!" - розкривши долоню святитель показав суху землю, з якої була виліплена черепиця.

Всіх обійняв благоговійний страх та подив, а Євлогій, вражений до глибини душі, спочатку не міг говорити. Нарешті промовив: "Свята людино, я приймаю твої слова та визнаю свою помилку".

Під час Собору померла донька святителя - благочестива дівиця Ірина. Коли він повернувся у свій дім, то одна жінка з плачем повідомила, що віддала була на зберігання Ірині золоті прикраси, але не встигла їх забрати і не знає де Ірина могла їх заховати. Святитель, також не знайшовши їх, підійшов до померлої і спитав, як живу, де вона сховала золото. Ірина, неначе просто прокинувшись від глибокого сну, сказала де сховані прикраси. Тоді святитель промовив: "Спи далі, дочко, поки Господь у загальне воскресіння тебе розбудить". Всіх від побаченого преславного чуда охопив невимовний страх і трепет.

Помер святитель Спиридон Тримифунтський близько 348 року, його чесні мощі спочивають на острові Корфу (інша назва - о. Керкіра) і до сьогодні виточують чудеса усім, хто з вірою прикладається до них та просить допомоги у святителя. У день пам`яті святого, 12 грудня, їх торжественно обносять вулицями міста, а сам день пам`яті на острові є вихідним.

Сьогодні святителя Спиридона ще називають "святим, що ходить", бо неодноразово монахи зустрічаються з таким явищем: коли зранку хочуть відкрити раку з мощами святого, то ключ не повертається у замку, натомість наступного дня ключ повертається і замок відкривається відразу. "Це", - кажуть монахи, - "означає, що святителя зараз немає, він пішов комусь на допомогу". На доказ цього щороку взуття на ногах святого замінюють на нове, бо старе зношується і часто має на собі сліди глини, болота або трави. Частички зношеного взуття роздають священнослужителям як святиню. А у всіх прочан є змога отримати пам`ятну частичку плащаниці, освяченої на мощах святого.

переклад та укладення Андрій Бурдик
25 грудня 2014 р.Б.

------
1. С. В. Булгаковъ. Настольная книга для священно-церковно-служителей. Издание второе. С.-Пб.: 1899.
2. Святитель Димитрій Туптало, митрополит Ростовський. "Книга житія святых. На три мѣсяцы вторыя: декемврій, іануарій і февруарій. — К., 1695.
3. Монахиня Нектария (Мак-Лиз). "Евлогите! Путеводитель по святым местам Греции. Жития греческих святых."  М.:"Русскiй Паломникъ", 2009.