• Фотолітопис

22 грудня - Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородицi. Пророчицi Анни, матерi пророка Самуїла (1100 до Р. Хр.). Святителя Софронiя, архієпископа Кіпрського (VІ). Преподобного Стефана Новосiятеля (912).

П'ятницький храм на Підзамче


Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородицi

Нині безпліддя пути розриваються, Іоакима бо і Анну почув Бог, і обіцяє, що від них понад надію народиться Богоотроковиця, з Якої народиться Сам неописаний і стане Людиною, ангелам повеліваючи взивати до Неї: радуйся, Благодатна, Господь з Тобою. (Тропар, глас 4)

Святкує сьогодні Вселенна зачаття Анни, що було від Бога, бо вона народила невимовно Ту, Яка народила Слово. (Кондак, глас 4) [1]

Святі Йоаким і Анна жили в Назареті у всякому благочесті згідно Закону Мойсеєвого. До глибокої старості не мали вони дітей. У день одного великого свята, згідно законного звичаю, Йоаким прийшов із дарами та приношенням Богові до Єрусалимського храму. Первосвященник Іссахар, що приймав приношення численного люду, не захотів прийняти дарів від Йоакима, сказавши йому: "Ти недостойний того, аби я прийняв від тебе дари, як від істинного ізраїльтянина, бо ти бездітний - за свої хтозна-які тяжкі гріхи ти не отримав благословення Божого". Пригнічений словами первосвященика, наче грізним вироком самого суда Божого, праведний муж не встиг ще відступити від жертовника, як нова тяжка образа вразила його слух. Один ізраїльтянин, що приносив дар свій, відштовхнув його, промовивши: "Відійди звідси! Хіба не чуєш, що ти недостойний разом з нами приносити Богові дари свої, бо не залишив сімені в Ізраїлі."

З глибоким смиренням прийняв святий Йоаким це викриття, неначе з уст Самого Бога, зі скорботою вийшов він з храму, з сердечним болем визнав себе недостойним не лише залишатися у домі Божому, але й повернутися у свій власний дім, і віддалився у пустелю, де паслося його власне стадо. В пості і покаянні, у сльозах і молитві провів сорок днів, молячи Господа простити йому всі гріхи його, забрати ганьбу його в Ізраїлі, благословити його в старості народженням дитини.

Невимовною скорботою було вражене і серце праведної Анни, коли почула вона про осоромлення свого чоловіка перед жертовником Божим при численних синах Ізраїлевих у день великого свята Господнього. Одну себе вважала вона винною у всьому, найгрішнішу зі всіх жінок Ізраїлевих, недостойною бачити навіть світ Божий, як позбавлену Божого благословення. Замкнувшись у кімнаті своїй, у пості та покаянні, у сльозах та зітханнях взивала вона до Господа вдень і вночі, молячи Його не заради себе, але заради добродітелі благочестивого чоловіка свого, позбавити їх ганьби безпліддя і благословити їх плодом утроби. Перебуваючи одного разу в саді у тіні лаврового дерева свята Анна побачила пташине гніздо, біля якого літали пташенята, яких годувала мати. "Все в природі народжує, - думала свята Анна, - все має благословення Боже - птахи небесні, звірі лісові та й сама земля, що приносить різноманітні плоди. Одна вона позбавлена цього щастя і благословення Божого." Ще палкіше почала свята Анна молитися Господу і Господь вислухав її слізні прохання. Почула вона ангельський голос, що сповіщав їй: "Ти зачнеш і народиш Дочку Преблагословенну, в Якій благословляться всі коліна земні і дане буде спасіння всьому світові. Наречене ім`я їй буде Марія". Обрадувана небесним благовістям, свята анна негайно поспішила до Єрусалиму, щоб вознести Господеві у Його святому храмі подяку від переповненого радістю серця.

Водночас небесний благовісник з тим же радісним благовістям явився Йоакиму, який плакав і гаряче молився у пустелі. У підтвердження своїх слів ангел велів Йоакиму йти до Єрусалиму, де знайде він свою дружину. Перед дверима храму зустрілося обрадуване подружжя. Однодушно праведні Йоаким та Анна прославили Бога та піднесли подяку за те, що зглянувся на їхнє смирення, однодушно поклали обітницю перед Господом посвятити Йому обіцяне дитя.
Скоро, після повернення до дому свого, благочестиве подружжя ще більше обрадуване було самим виконанням Божої обітниці: свята Анна зачала в утробі і "ростити почала Божественний жезл, прозябший таїнственний цвіт Христа, всіх Зиждителя". [2]

"Прийдіть, усі чини людські усякого віку з ангельськими силами, нині радісно святкуємо зачаття Богородиці; патріархи — Царя всіх Матір; пророки — Яку ви провіщали; праотці — Богоматір, Яка від вас; старці — богоотців; богоотці — Богоотроковицю; діви — Приснодіву; вірні — корінь віри; священики — всеосвячений храм Божий; собори всіх святих — причину вашого зібрання; ангельські ж воїнства — Ту, що народила Владику всього творіння і Спаса душ наших." - так взиває Свята Церква у своїх піснеспівах цього дня. [3]

Свята Православна Церква називаючи зачаття святою Анною Пресвятої Богородиці "преславним" водночас далека від думки визнати його "непорочним" у сенсі суцільного звільнення від первородного гріха. "Єдиним безгрішним" слово Боже іменує лише Господа Ісуса Христа, Богочоловіка, що воплотився від Пресвятої Діви Марії зішестям Святого Духа (Мф. 1, 18-20. Лк. 1, 35. 1 Пет. 1, 19; 2, 22. 1 Ін. 3, 5. 2 Кор. 5, 21. Євр. 7, 26), а Святі Отці одноголосно стверджують, що Пресвята Діва Богородиця була зачата хоч і чудесно - від батьків неплідних, але не поза законами звичайного людського народження. Свята Православна Церква вчить, що Пресвята Діва народилася за звичайним законом людського народження, але для тайни воплочення Слова Божого її душа та тіло були "предочищені Духом". [4]

Свята пророчиця Анна, мати пророка Самуїла. Вона довго не мала дітей і багато скорбот перетерпіла через неплідність. Нарешті, за молитвами її, дарований був їй від господа син, якого вона назвала Самуїл, що означає "випрошений від Бога". Жила пророчиця Анна за 1100 років до Різдва Христового.

Праведний Стефан Новосіятель. Син благочестивого Константинопольського пресвітера Захарії, він з юних літ служив Господу при клірі Великої Константинопольської Церкви, перебуваючи у пості і молитві. Після смерті батька преподобний Стефан вів затворницьке життя і так прославився подвигами, що удостоївся видіння святого апостола Петра и святого Антипи. Помер праведний у 912 р. Новосіятелем його називають за високі подвиги, що уподібнили святого до древніх угодників, що просіяли "у стриманні і всілякій добродітелі".

Святитель Софроній, архієпископ Кіпрський прославився добродітельним життям, любов`ю до бідності та суворим стриманням, за що був удостоєний від Господа дару чудотворства. Жив святитель у VI ст. [5]

переклад та укладення Андрій Бурдик

-----
[1] Мінея святкова. Частина І. – К.: Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2000.
[2] С. В. Булгаковъ. Настольная книга для священно-церковно-служителей. Издание второе". - С.-Пб.: 1899.
[3] див. [1]
[4] Прибавленія к церковным вѣдомостямъ, 1888, № 36
[5] див. [2]