• Фотолітопис

Житіє та подвиг святої великомучениці Катерини

П'ятницький храм на Підзамче
Свята великомучениця Катерина з житієм
Свята великомучениця КатеринаП'ятницький храм на Підзамче
Свята великомучениця Катерина
Ковчег з правицею святої великомучениці КатериниП'ятницький храм на Підзамче
Ковчег з правицею святої великомучениці Катерини
Свята великомучениця Катерина народилася в Александрії, походила з царського роду та відзначалась красою і розумом. Батьки хотіли віддати її заміж, але вона відхиляла їх намір, вважаючи женихів недостойними її краси, світогляду і моральним засадам, а близьким своїм говорила: «Якщо хочете, щоб я вийшла заміж, то знайдіть мені юнака, котрий дорівнював би мені в багатстві, красі та вченості». Але такого не знаходилось.

Один побожний старець-пустельник, духівник матері, почувши від Катерини такі слова, сказав їй: «Я знаю одного чудового жениха, котрий перевищує тебе в усіх твоїх талантах, і не має Йому подібного». Катерина зніяковіла. Старець дав їй образ Богоматері з Дитятком Ісусом. Вночі, коли Катерина заснула, вона побачила у сні Божу Матір в оточенні ангелів, Котра тримала на руках Сина і від Нього сходило сонячне сяйво. Цей дивний сон справив велике враження на Катерину. Вранці вона відправилася до старця, впала до його ніг й попросила пояснити їй сон. Старець пояснив і, крім того, просвітив її у вірі Христовій. Розумна дівчина зрозуміла істину, увірувала всім серцем і охрестилася.

Повернувшись додому з відродженою душею, Катерина довго молилась, плакала і під час молитви заснула. У сні знову вона побачила Богоматір з Дитям, Котра милостиво й ласкаво дивилась на Катерину. Матір Божа взяла її праву руку, а Богомладенець положив їй на руку перстень і сказав: «Не знай жениха земного». Катерина прокинулась з невимовною радістю, адже на її руці дійсно був перстень.

А тим часом в Александрію прибув імператор Максиміан (305-313 рр.) і язичники влаштували урочисте свято з різними пишними церемоніями, жертвоприношеннями. В день свята юна дівиця з`явилася у храмі і викрила перед усіма безумство Максиміана і обізвала язичницьких богів мерзенними ідолами, тоді, вклонившись цареві, сказала: «Чи не соромно тобі, царю, кланятися гидким бовдурам? Пізнай істинного Бога». Юність, краса і знатне походження цієї християнки сильно вразили язичників. Максиміану хотілось за будь-яку ціну відхилити її від Христа. За зневагу богів цар звелів замкнути її до в`язниці й наказав переконати дівчину; але ті не змогли. Коли і це не допомогло, він спробував підкупити її подарунками і обіцянками щодо слави, почестей. Але все було даремно. Тоді Максиміан велів її колесувати, але ще до початку тортур знаряддя зламалось. Тоді святій мучениці відрубали голову, з-під меча на землю потекла не кров, а молоко…

Після страти святої Катерини її тіло зникло. За переданням, воно було перенесене ангелами на вершину найвищої гори Синаю, що тепер носить її ім`я. Три століття по тому, в середині VI століття, ченці монастиря Преображення, побудованого імператором Юстиніаном, покоряючись видінню, піднялися на гору, знайшли там мощі святої Катерини, пізнали їх за кільцем, яке було дане їй Ісусом Христом, і перенесли мощі до церкви. Після отримання ченцями монастиря мощів святої Катерини монастир до XI століттю придбав свою справжню назву – монастир Святої Катерини.

У вівтарі монастирського кафолікону, базиліці Преображення, в мармуровій раці зберігаються два срібні ковчеги з мощами святої Катерини (голова і правиця). Щодня після часів вірянам відкривають доступ до мощів святої Катерини. На згадку про поклоніння мощам ченці дарують срібне кільце. Ще одна частина мощів (палець) знаходиться в мощовику-ікони великомучениці Катерини в лівому нефі базиліки і завжди відкрита вірянам для поклоніння. дві частки мощів великомучениці Катерини зберігаються також у Німеччині: в церковному музеї м. Фульда (каплиця 14 святих помічників) і в Німецькому музеї холодної зброї м. Золінген (Грефрат). У Золінгені поряд з часткою мощів поміщена колба з миром від цієї частки мощів.

День її пам`яті Православна Церква святкує 24 листопада ст.ст. або 7 грудня н.ст.