• Фотолітопис

Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього

П'ятницький храм на Підзамче
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Літографія середини ХХ ст.
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Фрагмент ікони ``Воскресіння Христове з двунадесятими святами``. ІІ-га пол. ХІХ ст.П'ятницький храм на Підзамче
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Фрагмент ікони ``Воскресіння Христове з двунадесятими святами``. ІІ-га пол. ХІХ ст.
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Гравюра. (Молитвослов. Друкарня Києво-Печерської Лаври, 1865 р.)П'ятницький храм на Підзамче
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Гравюра. (Молитвослов. Друкарня Києво-Печерської Лаври, 1865 р.)
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Ікона кін. XVIII поч. XIX ст. Україна.П'ятницький храм на Підзамче
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Ікона кін. XVIII поч. XIX ст. Україна.
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Хромолітографія Є.І. Фесенка, 1892 р., м. ОдесаП'ятницький храм на Підзамче
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Хромолітографія Є.І. Фесенка, 1892 р., м. Одеса
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Ікона XVIII ст.П'ятницький храм на Підзамче
Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Ікона XVIII ст.
Римські імператори-язичники намагалися повністю знищити серед людей спогади про священні місця, де постраждав за людей і воскрес Господь наш Ісус Христос. Імператор Адріан (117-138 рр.) наказав засипати землею Голгофу і Гріб Господній і на штучному пагорбі поставити капище язичницької богині Венери і статую Юпітера. На цьому місці збиралися язичники і здійснювали жертву жертвопринесення.

Однак через 300 років Промислом Божим великі християнські святині - Гріб Господній і Животворчий Хрест були знову знайдені християнами і відкриті для поклоніння. Це сталося за правління рівноапостольного імператора Костянтина Великого (пам`ять 21 травня ст.ст., 3 червня н.ст.), першого з римських імператорів, який припинив гоніння на християн. Святий рівноапостольний Костянтин Великий (306-337 рр.) після перемоги в 312 році над Максентієм, правителем Західної частини Римської імперії, і над Лікінієм, правителем Східної її частини, в 323 році став єдиним правителем величезної Римської імперії. У 313 році він видав так званий Міланський едикт, за яким була узаконена християнська релігія і гоніння на християн в Західній половині імперії припинилися. Правитель Лікіній, хоча і підписав на догоду Костянтину Міланський едикт, однак фактично продовжував гоніння на християн. Тільки після його остаточної поразки указ 313 року про віротерпимість поширився і на Східну частину імперії. Рівноапостольний цар Костянтин, з Божою допомогою отримав у трьох війнах перемогу над ворогами, побачивши попередньо на небі Боже знамення - Хрест із написом NIKA - "Цим переможеш".

Гаряче бажаючи відшукати Хрест, на якому був розп`ятий Господь наш Ісус Христос, рівноапостольний цар Костянтин направив до Єрусалиму свою матір, благочестиву царицю Олену (пам`ять 21 травня ст.ст., 3 червня н.ст.), забезпечивши її листом до Патріарха Єрусалимського Макарія.

Хоча свята цариця Олена до цього часу була вже в похилому віці, вона з натхненням взялася за виконання доручення. Язичницькі капища та ідольські статуї, які наповнювали Єрусалим, цариця повеліла знищити. Розшукуючи Животворчий Хрест, вона розпитувала християн та іудеїв, але довгий час її пошуки залишалися безуспішними. Нарешті, їй вказали на одного старого єврея на ім`я Юда, який повідомив, що Хрест заритий там, де стоїть капище Венери. 

Капище зруйнували і, після молитви до Господа, почали копати землю. Незабаром були виявлені Гріб Господній і неподалік від нього три хрести, дощечка з написом, зробленим за наказом Пілата, і чотири цвяхи, що пронизували Тіло Господа. Щоб дізнатися, на якому з трьох хрестів був розп`ятий Спаситель, Патріарх Макарій по черзі поклав хрести на небіжчика. Коли був покладений Хрест Господній, померлий ожив.

Побачивши воскреслого, всі переконалися, що знайдено Животворчий Хрест. Християни, які в незліченній кількості прийшли поклонитися Святому Хресту, просили святителя Макарія підняти, воздвигнути Хрест, щоб всі могли, хоча б здалеку, благоговійно споглядати Його. Тоді Патріарх з іншими духовними особами почали високо піднімати Святий Хрест, а народ, викликуючи: "Господи, помилуй!", благоговійно поклонявся Чесному Древу. Ця урочиста подія відбулася в 326 році.

При знайденні Животворчого Хреста здійснилося й інше диво: важко хвора жінка після осінення її Святим Хрестом відразу одужала. Старець Юда та інші юдеї увірували в Христа і прийняли святе Хрещення.

Юда отримав ім`я Киріак і згодом був висвячений на єпископа Єрусалимського. У царювання Юліана Відступника (361-363 рр.) він прийняв мученицьку смерть за Христа (пам`ять священномученика Киріака 28 жовтня ст.ст., 10 листопада н.ст.).

Свята цариця Олена ознаменувала місця, пов`язані із земним життям Спасителя, заснуванням понад 80 храмів, споруджених у Вифлеємі - місці Різдва Христового, на горі Оливній, звідки Господь вознісся на небо, в Гефсиманії, де Спаситель молився перед Своїми стражданнями і де була похована Божа Матір після Успіння.

До Константинополя свята Олена привезла з собою частину Животворчого Древа і цвяхи. Рівноапостольний цар Костянтин повелів спорудити в Єрусалимі величний храм на честь Воскресіння Христового, що включав в себе і Гріб Господній, і Голгофу. Храм будувався близько 10 років. Свята Олена не дожила до освячення храму; вона померла в 327 році. Храм був освячений 13 вересня 335 року. Наступного дня, 14 вересня (ст.ст.), встановлено було святкувати Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

У цей день згадується ще одна подія, пов`язана з Хрестом Господнім, - його повернення з Персії до Єрусалиму після 14-річного полону. У царювання візантійського імператора Фоки (602-610 рр.) перський цар Хозрой II у війні проти греків розбив грецьке військо, розграбував Єрусалим і відвіз в полон Животворчий Хрест Господній і патріарха Захарію (609-633 рр.). Хрест пробув у Персії 14 років і лише за імператора Іраклія (610-641 рр.), який з Божою допомогою переміг Хозроя і уклав мир з сином останнього, Сіроесом, християнам була повернена їх святиня - Хрест Господній. З великим торжеством Животворчий Хрест був принесений до Єрусалиму. Імператор Іраклій в царському вінці і порфірі поніс Хрест Христовий в храм Воскресіння. Поруч з царем йшов патріарх Захарія. Біля воріт, які проходили на Голгофу, імператор раптово зупинився і не міг рушити далі. Патріарх пояснив цареві, що йому перегороджує шлях Ангел Господній, бо Той, Хто ніс на Голгофу Хрест для спокутування світу від гріхів, здійснив свій Хресний шлях в приниженому вигляді. Тоді Іраклій, знявши вінець і порфіру, надів простий одяг і безперешкодно вніс Хрест Христовий у храм.

У слові на Воздвиження Хреста святитель Андрій Критський (пам`ять 4 липня ст.ст., 17 липня н.ст.) говорить: "Хрест воздвигається, і всі вірні стікаються, Хрест підноситься, і місто торжествує, і народи звершують свято".

Вклонитися Великій Святині християнського світу мають можливість і мешканці Львова. У П`ятницькому храмі на Підзамче щороку напередодні свята Воздвиження за всенічним бдінням для поклоніння вірним виноситься давній Хрест-мощовик з часткою Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

підготовка матеріалів
диякон Андрій Бурдик